На фестиваль українського духу “Бандерштат-2011″ погодився приїхати письменник Василь Шкляр. На зустрічі з громадськістю він презентує роман “Залишенець. Чорний ворон”.

Довідка.

Василь Шкляр (10 червня 1951, с. Ганжалівка Лисянського району Черкаської області) — український письменник, політичний діяч. Один із найвідоміших і найбільш читаних сучасних українських письменників (деякі оглядачі називають його «батьком українського бестселера»)

Рішенням Комітету з Національної премії України ім. Т.Шевченка визнаний лауреатом Шевченківської премії 2011 року.

Народився в селі Ганжалівка Лисянського району на Черкащині, де й пішов до початкової школи. Пізніше родина переїхала до міста Звенигородки, де Василь Шкляр закінчив 10-річну школу зі срібною медаллю (1968), а відтак вступив на філологічний факультет Київського університету. Звідти його хотіли вигнати за те, що під час трудового семестру в колгоспі грався бомбою (див. повість В.Шкляра «Стороною дощик іде»), але він перевівся до Єреванського університету, де 1972 року отримав диплом про вищу освіту.

Працював у пресі, 1986 року перейшов на творчу роботу.

Писав прозу, видав більше десятка книжок, зокрема романи «Тінь сови», «Ностальгія», збірки повістей та оповідань «Сніг», «Живиця».

Член Спілки письменників України з 1978, Асоціації українських письменників з 1999.

1988-1998 – займався політичною журналістикою, бував у «гарячих точках». Цей досвід (зокрема, подробиці операції з врятування сім’ї генерала Дудаєва після його загибелі) потім відтворив у романі «Елементал» (2001)

1991 – стає членом Проводу Української республіканської партії та прес-секретарем УРП (до 1998 р.).

У березні 1998 був кандидатом в народні депутати України від виборчого блоку «Національний фронт».

Популярність як письменника прийшла з виходом роману «Ключ» (1999), який зібрав низку нагород. Це був перший твір автора після тривалої паузи – з 1990 року. Сам Шкляр пояснює цю паузу так: «Далася взнаки різка зміна епох». Роман писався 1998 р., після того як автор потрапив до реанімації зі смертельним діагнозом, але вижив і у лікарні почав писати «Ключ». Роман неодноразово був виданий в Україні (станом на 2009 р. — 12 разів) та за кордоном (перекладений зокрема шведською, російською, вірменською).

2000–2004 — головний редактор видавництва ”Дніпро”

Володіє вірменською мовою. Перекладав з вірменської та новогрецької. Значного розголосу набув його переклад «Тараса Бульби» М.Гоголя, зроблений з 1-го видання повісті (1835; збірка “Миргород”). В цьому виданні була відсутня додана пізніше Гоголем під тиском російських критиків хвала російському цареві. За переклад “Тараса Бульби” Шкляра критикував посол РФ в Україні Віктор Черномирдін.

2011 – входить до складу журі літературного конкурсу “Юне слово”

Роман «Залишенець. Чорний ворон»

Під назвою «Чорний ворон» вийшов наприкінці 2009 року у видавництві «Ярославів Вал» (Київ) і майже одночасно під назвою «Залишенець» — у видавництві «Клуб сімейного дозвілля» (Харків). Книжковому варіантові передувала публікація фрагмента «Суд» у газеті «Літературна Україна».

Роман відтворює одну з найдраматичніших і найбільш замовчуваних сторінок української історії — боротьбу українських повстанців проти окупаційної влади у 1920-х роках.

Роман написано на основі історичних документів. Автор працював над романом майже 13 років.

На початку 2011 року «Клуб сімейного дозвілля» повідомив про друк нового тиража роману в розмірі 27 тисяч. Таким чином загальний тираж сягнув 47 тис. екземплярів

В липні 2011 року Мистецька агенції “Наш Формат” випустило аудіоверсію “Залишенця”. Озвучив книгу Петро Бойко, заслужений артист України, протоієрей Української православної церкви КП.

Твори

Перший сніг (1977)
Живиця (1982)
Праліс (1986)
Ностальгія (1989)
Тень совы (1990)
Ключ (1999)
Елементал (2001)
Кров кажана (2003)
«Декамерон» (українська версія твору Дж. Боккаччо, 2006)
Репетиція сатани (2006)
«Черешні в житі»
Залишенець. Чорний ворон (2009)

Нагороди

1995— «Золоте перо», СЖУ
1999— «Золотий Бабай», за найкращий гостросюжетний роман (роман «Ключ»)
2001— «Коронація слова», перша премія в номінації «Роман» – за роман «Елементал»
2003— «Спіраль століть», міжнародна премія в жанрі фантастики у номінації «За найкращу україномовну фантастику (КиївКон-2003, роман “Ключ”)
2011 — Національна премія України імені Тараса Шевченка, за роман “Залишенець. Чорний ворон” (Комітет з Національної премії України ім. Т.Шевченка визначив її лауреатом В.Шкляра в середині лютого).

4 березня 2011 року В.Шкляр звернувся до Президента України Віктора Януковича із заявою, у якій просив «врахувати в Указі з нагоди нагородження лауреатів Шевченківської премії моє прохання про перенесення нагородження мене Шевченківською премією на той час, коли при владі в Україні не буде українофоба Дмитра Табачника».

У невдовзі потому оприлюдненому указі Президента України В.Ф.Януковича №275/2011 від 4 березня 2011 року «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка», Василь Шкляр не згаданий. Подальша доля премії залишається невідомою.

17 квітня 2011 р. у Холодному Яру Василю Шкляру вперше в історії України була вручена Народна Шевченківська премія. Вручення відбулося біля пам’ятника на місці останнього бою отамана Василя Чучупака. Кошти на неї були зібрані меценатами та звичайними громадянами України.