Сашко Положинський, лідер культового українського гурту “Тартак” завітає на фестиваль “Бандерштат”. В один із фестивальних днів він проведе зустріч з усіма бажаючими. Тема зустрічі: “Українська музика часів незалежності: від початку до наших днів”. Гурт “Тартак” виступав на фесті в 2009 році, а минулого року Сашко Положинський проводив гутірку на тему: “Сучасна музика в Україні: виклики та перспективи”.

Довідка.

Олександр Положинський, або просто Сашко народився 28 травня 1972 року у Луцьку. Свою співочу кар’єру, за власними словами, розпочав дуже рано, коли виступав на святкових ранках.

Освіта — вища економічна (економічний факультет Луцького державного технічного університету, спеціальність економіка підприємства) та військовий інтернат у Львові. Саме у цьому інтернаті Сашко отримав одне зі своїх прізвиськ — Коміс (інтернатно-військове від «комісар»). За словами Сашка, на перших курсах університету він завжди був «кандидатом на виліт», однак на ІІІ курсі став відмінником і почав брати участь у КВК.

У 1996 році на очі Сашку потрапило оголошення про фестиваль «Червона Рута». Для цього потрібно було: гурт, 3 пісні і заявка. Гурту не було, однак швидко придумалася назва і було аж 4 пісні. Згодом знайшлися й інші учасники новоствореного гурту «Тартак». Сашко став лідером гурту, пишучи більшість пісень і всіляко намагаючись «просунути» гурт у нетрі українського шоу-бізнесу.

У гурті «Тартак» займає найважливішу посаду, сповнену, за словами самого Сашка, тяжкої виснажливої праці, недосипання та недоїдання. Він є: художнім керівником, співпродюсером, вокалістом, шоуменом, бі-боєм, секс-символом, тартаменом і старійшиною, а також автором текстів пісень гурту.

За сумісництвом працює ведучим на телебаченні, радіо. Саме Сашко вів передачу «Свіжа кров» на телеканалі М1, яка займалася пошуком і розкручуванням молодих талановитих гуртів. Сашко брав у цьому надзвичайно активну участь, допомагаючи новачкам у проекті. Був організатором акції «Не будь байдужим».

Окрім того, Положинський відомий своєю послідовною патріотичною громадською позицією, яку він неодноразово засвідчував у текстах своїх пісень та під час публічних виступів. Зокрема, трек «Я не хочу» з альбому «Музичний лист щастя» став неофіційним гімном Помаранчевої революції, а написана у співавторстві з Андрієм Підлужним пісня «Не кажучи нікому» є однією з небагатьох сучасних композицій, присвячених українським повстанцям. В своєму прагненні донести до молоді український фольклор, в 2006 році Положинський співпрацюв з народним колективом «Гуляйгород», результатом чого стало створення однойменного альбому, в якому українська народна творчість набула сучасного звучання. Одним з останніх проектів Сашка є запис разом з Орестом Крисою та Едуардом Приступою альбому «ПоНеДілОК», в якому музичного супроводу дістали уривки з відомих творів українських класиків.

У вільний від суспільно-музичної активності час, Сашко віддає перевагу активному відпочинку, займається сноубординґом та грає у футбол.

Неодружений, мешкає в Києві.

Сашко про себе

Коли Сашка попросили сказати дещо хороше про себе,він посміхнувся і сказав: «Це неможливо описати словами…» А трьома словами охарактеризував себе так: розумний, гарний, талановитий… Погане про себе Сашко сказав лише одне: «У мене не так багато грошей, як мені б того хотілося…»

Три улюблені музичні гурти — «Bush», «Papa Roach» і, найголовніше, — «Тартак». Книжка, що справила найбільше враження — «Алхімік» Пауло Коельо. Сашко принципово не читає решту романів бразильського письменника, аби не зіпсувати чудового враження. З українських — Улас Самчук «Марія» та Оксана Забужко «Польові дослідження з українського сексу».

Три фільми, що справили найбільше враження — «Хоробре серце» — за батальні сцени, «Вогнем і мечем» — негативне за наїзди на українців, «Воїн» — фільм корейського виробництва за якість і красу.

Улюблений вислів — «Треба жити так, щоб було добре мені, і при цьому нікому не заважати»

Про пісню та кліп “Не кажучи нікому”

Спеціально до Покрови Сашко Положинський та Андрій Підлужний випустили відеокліп на їхню спільну пісню “Не кажучи нікому”. Пісня присвячена воїнам-борцям за Незалежну Україну.

Зйомки відбувались в напівзруйнованому Загорівському монастирі на Волині. На цьому місці, 8-11-го вересня 1943-го року, чота УПА під проводом Берези мала великий бій з німецькими окупантами та їхніми польськими прислужниками. Внаслідок бою близько тисячі нападників було вбито і поранено, українців загинуло близько тридцяти. Після того, як монастир було закидано бомбами з літаків та запалено, частина упівців з боєм вирвалася з оточення.